Post Icon

Для мам і тат, які виховують малят

Для мам і тат, які виховують малят

Добре, якщо в процесі виховання у Вас виникає безліч питань.

 

Якщо Ви замислюєтеся над тим, що буде, якщо в певній ситуації

 

Ви вчините саме так, то це дуже добре. Це означає, що Ви — творчі батьки.

 

Не комплексуйте! Пам’ятайте, що всі батьки помиляються, тому що їх ніхто не вчив бути батьками. Важливо свої помилки бачити і не зашкодити дитині, тому що бути   мамою й татом – величезна відповідальність!

 

Мама настільки важлива для кожного малюка, що навіть не зовсім зрозуміло, про що говорити в першу чергу. Чи то про мамину ніжність або дотики, чи то про мамин голос…

Немовля, що тільки народилося, заспокоюється  чуючи мамин голос, реагує на дотики маминих рук і затихає. Ранні дитячі відчуття й враження стають своєрідними «матрицями», на підставі яких людина потім будує свої взаємини з багатьма людьми. І якщо в дитинстві вона недоотримала маминих пестощів сповна, то, швидше за все, на неї очікують труднощі у взаєминах.
Якщо малюк занедужав, то ненька для нього — краще будь-яких ліків. Наприклад, дослідження шведських учених свідчать, що ніжне поглажування по голові «вирівнює» ритм подиху. Дитині стає менш тривожно, і вона засинає.
Якщо ж мама за характером не дуже ласкава, то малюк може страждати від браку тактильних відчуттів, ніжних слів, доброї підтримки і знаходитиме для себе компенсацію. На цьому ґрунті іноді з’являється мастурбація. Але ж дитина всього лише пестить себе сама, як уміє! Якщо така поведінка властива Вашому малюкові, спробуйте не сварити його, а просто звернути увагу на те, чи ласкаві Ви з ним, чи не забуваєте погладити по голові або поплескати по плечу хоч іноді.

 

Мама для дитини — приклад для наслідування, носій правильних рішень,

добра і мудра.
Якщо в дитини щось не виходить, вона плаче та сердиться, мама може вчасно підтримати і підбадьорити. І малюк, чуючи спокійний та впевнений мамин голос, спробує зробити ще раз. І в нього вийде!
Деякі мами думають, що вони повинні бути тільки м’якими й ніжними зі своїми дітьми. До речі, така поведінка звичайно буває в тих мам, яких у дитинстві виховували досить суворі матері, їхня ж позиція саме і є протилежною: «Не буду кричати на дитину й карати її, тому що пам’ятаю своє дитинство». Звичайно, у жодному разі не можна  кричати на дитину, ображати і принижувати її. Але бути суворою іноді все-таки необхідно. Коли малюк балується та не може зупинитися, він відчуває велике полегшення, якщо приходить мама, що спроможна заспокоїти впевнено, спокійно, без зайвих емоцій. Малюк прекрасно розуміє, що знаходиться за Вашою суворістю: «Мама мене любить. Я люблю маму. Не можна порушувати мамині правила». Тому мама, що поводиться з дитиною із розумною суворістю, сприймається ним набагато краще, ніж мама, що дозволяє все.

Оскільки малюк досить довгий час сильно прив’язаний до мами, він дуже переживає розлуку з нею. Бабусі й дідусі, братики та сестрички, навіть тато можуть їхати, і маля відпускає їх легко. А якщо їде мама, то дитина навіть може відмовитися від їжі, перестати спати вдень, погано засинати та прокидатися вночі. Бона може не бавитися улюбленими іграшками, замкнутися. Це відбувається тому, що, по-перше, мамин від’їзд може бути нею сприйнятий як те, що «мама мене кинула». І, по-друге, якщо до цього мама була разом із дитиною щодня, порушується звичний ритм та емоційна наповненість життя маляти. Тому, якщо Ви плануєте на певний час залишити малюка, наприклад, із бабусею та дідусем, для початку залиште його на декілька годин і поспостерігайте за його реакцією. Якщо все нормально, можете спробувати поїхати. Щоб малюк легше переносив розлуку, краще залишати його у звичному середовищі, не відвозити в інший будинок. Перед від’їздом частіше говоріть дитині, що Ви її дуже любите та ніколи не залишите, що Ви незабаром до неї повернетеся.

 

Як бути гарною мамою?
* Сполучайте ніжність і пестощі з розумною суворістю.
*  Говоріть та всіляко демонструйте дитині, що любите її завжди, пустує вона або  поводитися добре.
* Частіше гладьте малюка, цілуйте його, беріть на руки.

Чомусь багато батьків переконані, що поки дитина мала, не вміє ходити та розмовляти, їй цілком вистачить і мами. Не чоловіча ця справа — змінювати памперси та «агукати». От підросте трішечки тоді, й тато може брати участь у процесі виховання.

Якщо дитина знає ласкавий голос батька, його добре обличчя, запах, сміх, якщо вона звикла до турботливих дотиків батьківських рук, то  тато стане для маляти такою ж важливою людиною, як і мама.

А якщо тато постійно відсутній, приходить пізно або сідає біля телевізора, як тільки приходить додому, це означає, що поступово батько буде витиснутий на периферію сімейного життя. У такій родині,  дитина буде обожнювати тата здалеку, і вважати себе невартою  татових уваги та любові. Холодна зневага батька викликає у дитини непевність у своїх достоїнствах,  силі та привабливості.
Як це не дивно, але деякі мами теж підтримують таку оману та прагнуть відсторонити тата від «непотрібних» турбот. Якщо Ви — із таких батьків, то вже зараз добре замисліться над тим, якою виросте Ваша дитина А добре було б із першого моменту появи малюка вдома запросити батька в дитячу кімнату та дати йому можливість колисати, годувати, переодягати. Насправді багато чоловіків просто не впевнені  у  своїх силах, а зовсім не відмовляються це робити. Любляча мати неодмінно захоче, щоб у дитини був теплий турботливий, добрий тато. Це означає, що їй, напевно, вдасться побороти свої ревнощі, та бажання безроздільно панувати в житті дитини.
Між іншим, для багатьох родин початок взаємин між татом й дитиною був закладений в сімейній пологовій палаті, коли тато допомагав мамі під час пологів, підтримував її добрим словом і разом із нею привітав появу маляти! У таких родинах стосунки «мама — дитина — тато», як правило, складаються дуже гармонійно.

Досвід свідчить, що тільки в дружній парі обоє батьків стабільно відчувають до дитини позитивні почуття: у таких парах батьки прекрасно знають своїх дітей і турбуються про них.

 

Батько — доросла свідома людина, що напевно впорається зі своєю дитиною. Час від часу мамі найкраще дати татові можливість поспілкуватися з дитиною наодинці, відчути себе гордим батьком.
Так чого ж може навчити тато свою дитину в перші роки життя? Перше та основне — любові. Якщо тато спокійний, розважливий і доброзичливий із мамою, ласкавий із дитиною,— це означає, що своєю поведінкою він доводить дитині перший найважливіший урок пізнання світобудови. Він розшифровується маленькою людиною приблизно так: «Мої батьки добрі та гарні. Вони люблять мене. Світ світлий і надійний».
Чим старшою є дитина, тим складніші її взаємини із батьком, що уособлює силу, мудрість і владу. Якщо батько всі попередні роки був близьким другом дитини, то, швидше за все, і в підлітковому віці дитина прийде до батька за порадою.
Для сина або для дочки тато існує в різних ролях. Для дівчинки дуже важливо, щоб тато не принижував її, ставився до неї з повагою, підкреслював її красу та чарівність. Батько для неї — модель майбутнього обранця.
Батько — модель ідеального чоловіка для сина. Якщо трирічний хлопчик імітує процес паління, це означає, що його тато, швидше за все, запеклий курець. Якщо хлопчик кричить матері: «Заткнися!» — він, можливо, усього лише наслідує тата. Батькові доведеться відмовитися від всіх звичок, які він не хоче прищепити своєму синові.
Чим старшою є дитина, тим складніше їй відчувати до батька не тільки любов, але й повагу. Вимоги дитини стають усе серйознішими: чи вміє тато плавати? Чи багато він заробляє? Чи вірить у Бога? Підростаючи, син буде здійснювати більш свідомі спроби бути схожим па батька: старанно копіюватиме його ходу, манери, стиль одягу. Якщо син ідентифікує себе з батьком, то це означає, що він захоплюється татом і хоче у всьому на нього бути схожим.
Що вміє гарний тато?         

* Відгородити дитину від небезпек.
* Уважно вислухати, бути великодушним, справедливим і чуйним.
* Гаряче уболівати за успіхи дитини.
* Запропонувати корисну пораду,
* Навчити робити правильний вибір.
* Навчити поважати маму.
* Хвалити за гарні вчинки.
* Критикувати за непорядні вчинки.
* Дотримуватися правил, які він прищеплює дитині.

 

Частіше говоріть дитині, як вона Вам потрібна. Неможливо розпестити маля проявами любові.

 

 

Психолого – педагогічні консультації для батьків

 

 ЧИ КОРИСНО ДІТЯМ МОЛОДШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ВЖИВАТИ СОЛОДОЩІ?

Солодощі дітям до 2-х років краще не давати. У більш старшому віці їх дозволяють (але не кожного дня) після їжі, а при гарному апетиті — зрідка та в проміжку між прийомами їжі, але не до їди, бо це знижує апетит. Не слід давати шоколад та шоколадні цукерки, тому що вони сприяють появі ексудативного діатезу та інших алергічних захворювань. Обмежувати вживання дітьми солодощів необхідно у будь-якому віці. Насамперед це пов’язане з тим, що вони шкідливі для; зубів. У жодному разі не можна давати цукерки, особливо льодяники, перед сном: кислоти, що виникають під час бродіння цукру, будуть протягом ночі роз’їдати зуби. Окрім того, надлишок цукру погіршує діяльність залоз внутрішньої секреції (насамперед, підшлункової залози).

 

 

 

 

 

 

ЯКИХ ЗАХОДІВ БЕЗПЕКИ СЛІД ДОТРИМУВАТИСЯ В ДОМІ, ЩОБ УБЕРЕГТИ ДИТИНУ ВІД ОПІКІВ?

Не залишайте дітей наодинці з вогнем, що не захищений досить надійно. Ніколи не проносіть гарячих рідин над дітьми, не ставте їх на край столу. На столі вони мають стояти так, щоб до каструль, чайника та подібних предметів дитина не могла дотягнутися. Під час приготування ванни завжди наливайте спочатку холодну воду, а потім розбавляйте її гарячою. І  нарешті останнє, вже класичне — ховайте надійно сірники!

 

 

 

 

ЧИ НЕБЕЗПЕЧНЕ ДЛЯ ДИТИНИ ЗАХВОРЮВАННЯ НА КРАСНУХУ?

 

Краснуха — вірусна інфекційна хвороба, яка протікає значно легше, аніж кір, але нагадує її за характером висипу. Починається краснуха з появи на тілі дрібноп’ятнистого висипання, переважно на зовнішній поверхні рук, ніг та сідницях. У меншому ступені уражаються обличчя і тулуб. Симптомами хвороби є також незначний нежить та кашель, іноді можливе підвищення температури до 37,5—38 градусів. Хворий, як правило, не проявляє особливих скарг. Висипання через 3—4 дні проходить, і через п’ять днів від початку захворювання дитина може бути виписана в дитячий заклад. Остаточне рішення цього питання приймає лікар. Хворому на краснуху показаний постільний режим, поки тримається підвищена температура. Приміщення, де перебуває хвора дитина, слід часто провітрювати. Загалом ця хвороба не представляє небезпеки для дитини.

 

 

 

ЯКЕ ВЗУТТЯ КРАЩЕ НОСИТИ ДИТИНІ?

 

Краще взуття для дитини — шкіряне або з якісного замінника шкіри, із супінаторами, підборами не вищими за 8 мм та міцними задниками й загладженими краями. Попіклуйтеся про те, щоб колір взуття відповідав одягу та дитячим аксесуарам. Для осінньо-зимового періоду взуття слід купувати на розмір більше, для літа «- за розміром ноги. Основна вимога для домашнього взуття — зручність та відпочинок для ніг, тому добре одягати сандалії або тапочки з підборами. Не варто застосовувати для щоденної носки «чешки» або капці на м’якій підошві. У них дитині незручно рухатися. І нога при цьому може формуватися і розвиватися не зовсім правильно. Якщо вдома досить тепло, діти можуть обходитися і без взуття: ходити босоніж дуже корисно для дитини.

 

 

ЯКИХ РЕКОМЕНДАЦІЙ СЛІД ДОТРИМУВАТИСЯ ПІД ЧАС МИТТЯ ГОЛОВИ ДИТИНИ?

 

У багатьох дошкільнят миття голови нерідко супроводжується негативними емоціями через потрапляння піни в очі, дії води тощо. Щоб запобігти такій ситуації, необхідно вжити наступних заходів. Правильно вибрати шампунь, який не викликає подразнення слизової оболонки очей. Такими є спеціальні дитячі шампуні. Кращі з них виготовляються на основі білків, іцо живлять коріння волосся. Миття слід починати з намочування волосся теплою водою. Половину порції шампуню вилити на голову дитини і збити піну. Потім волосся прополоскати і процедуру повторити. Не варто терти волосся, його треба легко перебирати пальцями. Ретельне споліскування волосся максимально очищує його та надає блиск. Після миття голови дитини її витирають теплим та сухим рушником.

 

 

 

ЧИ МОЖНА КЛАСТИ ДВОРІЧНУ ДИТИНУ ІЗ СОБОЮ В ЛІЖКО, ЯКЩО СЕРЕД НОЧІ ВОНА ПРИЙДЕ У СПАЛЬНЮ БАТЬКІВ?

 

Певно, що вночі найлегше вчинити саме так. Але. дуже скоро батькам стане зрозуміло, що цього робити не треба, тому що малюк почне звикати спати тільки в їхньому ліжку. Це створює не­зручності для батьків. Більшість фахівців вважають, що це дуже шкідливо і для дитини. Тому необхідно швидко, твердо та впевнено відводити дитину назад у її постіль. Не варто навіть зали­шатися з нею у кімнаті. Іноді можна затриматися на кілька хвилин, але в жодному разі не лягати в ліжко малюка, навіть, якщо воно просторе. Дитині до трьох років краще спати в огородженому дитячому ліжечку.

 

 

 

ЯК НАВЧАТИ ДИТИНУ СПІЛКУВАТИСЯ З ОДНОЛІТКАМИ?

 

Формуючи в малюка прагнення до спілкування, батьки мають заохочувати навіть найнезначніші його спроби гратися з однолітками. Якщо двоє малюків намагаються обмінятися іграшками, можна схвалити це: «Толя погрався і віддав Володі. Молодець!» Грається дитина сама, але поруч з іншими. Це також можна відзначити: вона навчилася не заважати, покладений початок поваги до справ оточуючих. Дорослий каже: «Добре грався, не заважав нікому». Маленьких дітей, які ще не вміють домовлятися між собою, слід спонукати до об’єднання з іншими малятами. Наприклад; «Запропонуй цій дівчинці свій совочок, хай пограється поруч із тобою», «Запитай, як звуть цього хлопчика, і пограйся з ним в м’ячика», «Запроси Павлика разом подивитися малюнки в книзі», «Сідайте поруч зі мною, і я розповім Вірі, Маринці і тобі цікаву казочку».

 

 

 

ЯК ПРИВЧИТИ МАЛЮКА ПРИБИРАТИ ІГРАШКИ ПІСЛЯ ЗАВЕРШЕННЯ ГРИ?

 

Коли заняття або гра закінчені, від дітей, дійсно, вимагається вміння прибрати за собою все, із чим вони займалися. Це найважчий і не зовсім приємний обов’язок, який не завжди співпадає з настроєм дитини. Малюкам необхідно постійно нагадувати і показувати, як і де слід скласти іграшки. Іноді дитина, підкоряючись цій вимозі, виконує її формально, недбало. Наприклад, ставить пірамідки на місце, але вони не складені як належить, кільця нанизані непослідовно. Подібні дрібниці слід відзначити і попросити навести лад. Показати, як це зробити, або запропонувати: «Давай разом приберемо». Іноді «на допомогу варто підключити старшого брата чи сестру.

 

 

ЯК ВИХОВАТИ В ДИТИНІ ДБАЙЛИВІСТЬ, БЕРЕЖЛИВЕ СТАВЛЕННЯ ДО РЕЧЕЙ?

Навчаючи малят діям з предметами, поясніть, що іграшки, посібники, речі тоді лише слугують довго, якщо з ними поводяться акуратно: «Кубики після гри складають у коробок, інакше картинки на них затруться, відклеяться і ними не можна буде гратися». Покажіть: «Ось так їх вкладають — рівненькими рядочками, щільно прикладаючи один до одного. Бачиш, тепер кришка коробка вільно закривається, і він залишиться цілим, а кубики не розгубляться». Допомагаючи дитині роздягатися, поясніть: «Речі складають акуратно, ось так: спочатку капці — їх постав біля, ліжка, потім сорочку, колготи. Усе це акуратно повісь на стільчик. Тобі зручно буде одягатися вранці, бо все вже напоготові, ніщо не зімнеться, бери та одягай!» Якщо дитина розуміє мету своїх дій, вона швидше засвоює вимоги, у неї легше формуються навички охайності.

 

 

 

 

ЧИ МОЖНА ПОДОЛАТИ ЖАДІБНІСТЬ ДИТИНИ?

 

Якщо прояв жадібності є нестійким, зустрічається лише за певних ситуацій, то батькам цілком під силу допомогти дитині подолати цю рису характеру назавжди. Для початку розкажіть малюкові, що почуває людина, із якою він не бажає ділитися. Наприклад, ви помітили, що інша дитина зацікавлено дивиться на гарну ляльку, яку тримає в руках ваша донька. Намагайтеся перемкнути увагу своєї дитини на іграшку приятеля. Запропонуйте дітям зробити обмін на певний час. Ви побачите, що поступово ваша дитина навчиться отримувати насолоду від того, Що вона змогла когось порадувати. Обов’язково кажіть дитині і демонструйте, як ви задоволені та горді за неї, якщо вона поділилася з кимсь яблуком, іграшкою. Чим частіше ви будете заохочувати малюка ділитися з оточуючими і хвалити його за вияв щедрості, тим охочіше він буде радувати своєю увагою вас, інших близьких людей та своїх друзів.

 

 

 

 

ЯК ПОВОДИТИСЯ БАТЬКАМ, ЯКЩО ДИТИНА ЗАНАДТО ВРАЗЛИВА?

Уразливі діти вимагають набагато більше похвали й уваги, ніж інші малята. Якщо малюк занадто вразливий, такій дитині краще уникати порівняльних оцінок з іншими дітьми (хтось кращий, а хтось гірший). Уразливі діти дуже активно реагують на сторонню оцінку, тому в їхньому вихованні не можна застосовувати принцип «що скажуть люди». Позбавте дитину необхідності постійно доводити свою перевагу. Щоб дитина розвивалася спокійно та гармонійно, створіть у родині атмосферу толерантності, тепла та доброзичливості, тобто умови, коли кожного приймають таким, який він є.

 

 

 

У ЧОМУ ПЕРЕВАГИ М’ЯКОЇ ІГРАШКИ?

 

М’яка іграшка гарна тим, що її можна досхочу пом’яти, а потім подружитися з нею — тільки вона не повинна бути за розміром більшою від дитини. Хоча зараз у моді гігантські слоники, ведмеді та зайці, вони годяться більше як деталі інтер’єру дитячої кімнати. Навіщо потрібна іграшка, яку навіть не обіймеш і нікуди не потягнеш? Краще, коли різні частини іграшкової тварини зроблені з різних за фактурою тканин (то більш м’яких, то трохи шорсткіших). Привертає увагу дитини також іграшка, яка не повністю схожа на свій живий прототип: наприклад, якщо слон синій, а у зеленого равлика червона мушля.

 

 

 

ЧИ ОБОВ’ЯЗКОВО ДЛЯ ДИТИНИ ДОТРИМУВАТИСЬ

 ПЕВНОГО РЕЖИМУ ДНЯ?

Режим — точно встановлений порядок життя — не вигадка фахівців. У його основі — багатовікове спостереження за розвитком природи та фізіологічними процесами людини. На цій ос­нові фізіологи, гігієністи, педагоги розробили науково-обґрунтовані рекомендації з організації життя людини, з розумної зміни видів її діяльності. Дитині встановлюють постійний режим дня, якого «необхідно строго дотримуватися. Це сприяє її правильному розвитку, привчає до дисципліни, формує уявлення про обов’язки. На науковій основі доведено, що прийом їжі, вкладання спати, прогулянки, ігри — усе це сприяє зросту, зміцненню здоров’я та врівноваженому психологічному стану дитини.

 

 

 

ЯК НАДАТИ ПЕРШУ ДОПОМОГУ ДИТИНІ ПРИ ПОТРАПЛЯННІ ЧУЖОРІДНОГО ТІЛА В ОКО?

 

Чужорідні тіла (пил, пісок, комахи тощо), потрапивши на поверхню ока, подразнюють слизові оболонки і викликають біль та сльозоточивість. У разі потрапляння чужорідного тіла в око дитини не слід терти очі, тому що при цьому можна поранити роговицю. Чужорідне тіло видаляють з ока шляхом промивання його ваткою, змоченою теплою водою. Можна скористатися іншим способом: чисто вимитими пальцями захоплюють нижній край верхньої повіки і відтягують її вниз та вперед, утримуючи в такому положенні 10—15 секунд; сльозотеча при цьому вимиває чужорідне тіло.

 

 

 

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ДИТИНА ПОЧАЛА ЗАЇКАТИСЯ?

Якщо у дитини заїкання тільки-но почалося, потрібно, щоб вона протягом кількох днів майже не говорила і тим самим як би відвикла від заїкання. Якщо заїкання вже закріпилося, режиму мовчання недостатньо. Тоді слід привчити дитину говорити повільно, бо під час поспіху заїкання посилюється. Дитині рекомендується говорити тільки на видиху (попередньо набравши в легені повітря), злитно, іноді злегка наспівом. Позитивну дію при боротьбі із заїканням мають мовленнєві вправи, під час яких мати або педагог кілька разів на день повторюють одночасно з хворою дитиною віршик або якийсь інший, добре їм відомий, вислів, текст. У цьому випадку заїкання зникає, і дитина поступово звикає говорити вже не заїкаючись.

 

 

 

ЧИ ЗАВЖДИ БАТЬКИ МАЮТЬ ДОТРИМУВАТИСЯ ОБІЦЯНОК, ДАНИХ СВОЄМУ МАЛЮКУ?

Для нормального розвитку і зміцнення другої сигнальної системи (реакції на смислове значення слів) та її нерозривного зв’язку з першою (образне мислення дитини) необхідно, щоб кожне сказане дитині слово було підкріплено реальним відчуттям. Кожна обіцянка повинна бути виконана. Ви обіцяли купити морозиво, то обов’язково маєте купити його дитині, і саме морозиво, а не замінити його якимись іншими солодощами, бо слово «морозиво» повинно бути підтримане відповідним виглядом, смаком. Слово «морозиво» має викликати таку саму емоційну та вегетативну реакцію (слино-соковиділення тощо), як піднесена до рота скляночка з морозивом. Ви обіцяли у неділю піти з дитиною в зоопарк, то повинні обов’язково це зробити. Навіть у тому випадку, якщо дитина чимось завинила, ви не маєте права не виконати обіцяного (якщо воно не було обіцяно умовно, наприклад, за умови хорошої поведінки). При абсолютній необхідності покарайте малюка за провинність, але обіцяне не може бути невиконаним.

 

 

ЯКІ ШКІДЛИВІ ЗВИЧКИ ДИТИНИ МОЖУТЬ ПРИЗВЕСТИ ДО ВИКРИВЛЕННЯ ЗУБІВ?

Часто викривленню зубів дитини сприяють, дійсно, шкідливі звички, зокрема, смоктання великого пальця. Правильний ріст зубів буде порушений під час просування верхніх зубів уперед, а нижніх назад з одночасною деформацією піднебіння. Відучити малюка від цієї шкідливої звички непросто, легше це зробити у дитини, коли вона засинає, витягаючи палець з рота. Поступово малюк почне засинати без смоктання пальця.

 

 

ЧИ КОРИСНО НАВЧАТИ ДИТИНУ ВИМОВЛЯТИ СКОРОМОВКИ ТА ЧИСТОМОВКИ?

Одним із важливих завдань дошкільного виховання є розвиток мовленнєвої культури малят, удосконалення їх дикції, голосового апарату, формування правильної артикуляції.  У роботі педагогам і батькам малюків доцільно використовувати спеціальні ігрові вправи, які допоможуть усунути неправильну та закріпити у дітей правильну вимову найбільш проблемних звуків, сприятимуть чистоті та загальній культурі мовлення. Такими вправами є скоромовки та чистомовки. Вони зазвичай дуже до вподоби малюкам, бо їх вимовляння сприймається як весела забава: той, хто прагне швиденько продекламувати скоромовку, часом припускається смішних помилок, «спотикаючись» чи перекручуючи слова. Під час виконання ігрових вправ для удосконалення мовлення необхідно звертати увагу на те, щоб спочатку діти вимовляли слова чітко та повільно, звертаючи увагу на правильність вимови складних звуків. Згодом скоромовки виконуються у більш швидкому темпі. З метою тренування голосового апарату скоромовки та чистомовки вимовляються з різною голосовою динамікою: пошепки, голосніше, голосно. Доцільно також навчати малят промовляти ігровий мовленнєвий матеріал з різною мовною інтонацією: питальною, окличною, здивування, суму. У педагогічній практиці скоромовкам та чистомовкам належить також вагома роль ще й тому, що вони у формі цікавої гри розвивають у малят увагу і повагу до кожного вимовленого звуку, слова, спонукають до чіткості, виразності та ясності мовлення.

 

 

ЧИ ПРАВДИВА ДУМКА, ЩО ДІТЯМ КРАЩЕ СПАТИ ТІЛЬКИ НА ПРАВОМУ БОЦІ?

Така думка є хибною. Примушувати малюка спати лише на правому боці недоцільно, тому що тривале перебування в одному і тому самому положенні може призвести до небажаних наслідків: наприклад, деформації грудної клітки, викривлення хребта. Кращою позою для сну дитини є, певно, поза на спині. Шкідливо також дітям спати, притискаючи коліна до живота, згорнувшись «калачиком», тому що це перешкоджає нормальному кровообігу.

 

 

 

 

 

ДВОРІЧНА ДИТИНА ВИЯВЛЯЄ БАЖАННЯ ДОПОМОГТИ МАМІ В ГОСПОДАРЧИХ СПРАВАХ.  ЧИ ТРЕБА ДОЗВОЛЯТИ МАЛЮКОВІ ЦЕ?

Найпоширеніша помилка — усунути дитину від хатніх справ, підмовлятися від її допомоги, тому що матері завжди простіше та Швидше щось зробити самій, ніж навчити цього малюка. Кожна дитина обов’язково намагається наслідувати того, хто працює: береться за віник чи пилосос, за посуд, ганчірку. Ось тут би і не відштовхнути її, а підбадьорити, навіть якщо сміття потрапляє не туди, куди треба, а чиста чашка знову плюхає в мильну воду. Важливо пробудити в дитини бажання допомогти. «Спасибі, мій помічнику, як добре з тобою працюється, як швидко ми все разом зробимо!». Дозвольте вашому малюкові відчути себе вмілим, потрібним, незамінним! Хвилини, витрачені на переробляння, навчання (лагідне, тактовне), розмови з дитиною, обернуться потім годинами зекономленого часу і тією дорогоцінною турботою, про яку ми всі, батьки і матері, так мріємо.

 

 

 

ЯК ПОВОДИТИСЯ БАТЬКАМ, ЯКЩО ДИТИНА ЧАСТО ПЛАЧЕ?

Одним із частих емоційних проявів у дітей виступає плач, причому далеко не завжди він свідчить про наявність негативних емоцій. Іноді плач слугує для привертання уваги дорослих і як прохання про допомогу або скарга. Взагалі, плач дошкільника вказує на якесь сильне переживання, відчуття страху, стурбованості, збудження. Розрізняють плач-вередування, плач-прохання, плач-протест, плач-скаргу, плач-вимогу, просто сигнал та емоційну розрядку. Разом із тим стан, який настає після плачу, характеризується як полегшення, він заспокоює дитину та покращує її настрій. Що ж робити батькам в таких ситуаціях? Під час плачу давати будь-які накази та поради дитині недоцільно, тому що вона, знаходячись у стані афекту, погано їх розуміє. Карати плачучу дитину не можна, бо тим самим до однієї негативної емоції буде додаватися інша, а малюк забуває причину покарання. Не варто поспішати у припиненні плачу, слід спокійно добитися довірливого контакту або гарантії відсутності покарання, виявити причину та розібратися в ситуації.

 

 

ЯКУ РОЛЬ У ВИХОВАННІ ДИТИНИ ВІДІГРАЮТЬ ЕМОЦІЇ?

На думку видатних педагогів, роль емоцій у вихованому процесі малюка надзвичайно велика. Адже для того, щоб психічне здоров’я дитини відбувалося нормальними темпами, батьки мають підтримувати у дитини почуття життєрадісності та бадьорості. Російський лікар та науковець Є. О. Аркін відзначав: «Як фізична постановка нашого тіла, так і душевна настанова по відношенню до навколишнього світу — цілковито справа виховання, результат тих прикладів та зразків, які дитина бачить та чує з боку батьків». Найголовніше в дошкільному вихованні — це любов, ласка та увага. Виховання здорових дітей вимагає від батьків уміння в усьому дотримуватися почуття міри. Дитина повинна мати можливості для захоплюючої діяльності та відчуття повноти життя.

 

 

ЯКИЙ ВПЛИВ НА ДИТИНУ МАЄ ПСИХОЛОГІЧНА

ОБСТАНОВКА В РОДИНІ?

Обстановка в родині має істотний вплив на психічне та фізичне здоров’я малюка. Тут важливі насамперед доброзичливі стосунки між членами родини. Скандали, суперечки між батьками, різкість та грубість у звертанні старших одне до одного, просто прояви відсутності такту травмують нервову систему дитини, призводять до неврівноваженості, дратівливості та нервозності. До цих же наслідків призводить і непомірне застосування всіляких заборон на кшталт «не чіпай», «не лізь», «не бігай» тощо. Таке авторитарне виховання не сприяє нормальному розвиткові дітей, як і протилежна крайність у випадку «вільного» виховання, коли дитині все дозволяється.                                                                                                                                        У сім’ї має бути спокійна, не гамірна обстановка, тому що постійний шум, голосні розмови є сильними і шкідливими подразниками для нервової системи малюків. Повернувшись увечері з дитячого садка, дитина сповнена вражень дня. їй необхідно дати можливість поділитися ними, а потім спокійно погратися та підготуватися до нічного сну.

 

 

ЧИ ШКІДЛИВО ДІТЯМ, ЗОКРЕМА, ДОШКІЛЬНИКАМ, ПЕРЕСИПАТИ?

Ще з античних часів відомо, що надлишковий сон має на організм людини несприятливу дію. Божественний Евмей говорив Одисею: «Сон непомірний — шкідливий». Дуже гарно сказав про це видатний педагог К. Д. Ушинський:  «Надлишковий сон посилює рослинний процес більше, ніж того вимагає діяльність тваринного організму, і робить людину кволою, неквапливою, тупою, лінивою, збільшує об’єм її тіла — словом, робить її більш рослиною. Ось чому виховання, піклуючись про гармонійний розвиток людського організму, повинно керувати і сном». Надлишковий сон розвиває у дитини флегматичні риси, затримує розумовий розвиток, порушує функції серцево-судинної, травної та інших систем. Діти, які надто багато спали вдома на вихідних, у понеділок вранці мають в’ялий вигляд, інертні, частіше проявляють дратівливість та капризи, швидко стомлюються.

ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ БАТЬКАМ ПРО ТЕ, ЯК СЛІД СТЕЖИТИ ЗА ЗУБАМИ ДИТИНИ ТА З ЯКОГО ВІКУ її ПОКАЗУВАТИ СТОМАТОЛОГУ?

Батькам слід подбати про те, щоб дитина систематично здійснювала догляд за зубами. Неправі ті тата й мами, які вважають, що про молочні зуби дбати непотрібно. Дитині, з появою перших чотирьох різців, потрібно чистити зуби. Спочатку це роблять дорослі (маленькою м’якою щіткою). З 3-х років слід дошкільника навчити чистити зуби самостійно. Чищення повинне бути ретельним для видалення нальоту на зубах, який утворюється в місцях з’єднання зубів із яснами і містить багато мікробів та частинок їжі. Пам’ятайте, що запорука здоров’я зубів — здорові ясна, тому їх чистити треба обов’язково, навіть під час випадання зубів, але, звичайно, не торкаючись при цьому хворих ділянок. Складна і досить важка психологічна проблема — відвідування дошкільником зубного лікаря. Регулярно показувати малюка стоматологу потрібно починаючи з 3 років, і такі візити мають проводитися не рідше, ніж двічі на рік. Батьки повинні стежити за станом зубів, при перших проявах карієсу у вигляді маленької темної цятки слід починати лікування цього зуба. Видаляти здорові молочні зуби не потрібно, тому що вони підготовляють основу для постійних зубів. При видаленні хворого зуба лікар вводить спеціальну пластинку для заповнення порожнього місця та попередження викривлення зубів. Вирівнювати зуби краще з 4-річного віку. На жаль, багато батьків не звертають уваги на це і в результаті виникає проблема нерівних зубів. Такі зуби не тільки можуть бути причиною низки захворювань, але й порушувати нормальний фізичний і психічний розвиток малюка через погане пережовування і, як наслідок цього, неякісне засвоєння їжі.

 

ЯКІ ЛЯЛЬКИ КРАЩЕ КУПУВАТИ ДІВЧИНЦІ СЕРЕДНЬОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ?

Так як діти самі вигадують різноманітні ігрові ситуації, то лялька, з якою зможе душевно погратися дівчинка 3—4 років, має бути зовнішньо схожою на дитину. Таку іграшку легко одяг ти і роздягти, на неї просто пошити одяг. Про це часто забувають батьки, даруючи, наприклад, чотири річній доньці ляльку Барбі. Ця лялька може зламати всю гру дитини. По-перше, вона схожа на жінку, а не на дівчинку. її не можна зробити ні мамою (адже цю роль дівчинка залишає за собою), ні дочкою. По-друге, вона сама задає стиль у поведінці, що знову-таки хоче робити дитина. Барбі можна просто водити, одягати, причісувати. Але дати їй роль у світі, створеному фантазією дитини, не вийде.

ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ БАТЬКАМ ПРО ІСТЕРИЧНІ РЕАКЦІЇ ДИТИНИ?

 

У деяких сім’ях, де є лише одна дитина, їй приділяють багато уваги, за першою вимогою виконують усі її примхи та забаганки. З такої дитини зазвичай виростає егоїст, який прагне мати тільки задоволення, уникає труднощів, бо долати їх він не вміє. Будь-які складнощі, перепони викликають у такого малюка крик і сльози. У таких дітей розвивається прагнення бути завжди в центрі уваги, відігравати першу роль, викликати захоплення оточуючих. Якщо ж це не вдається, то з’являються серйозніші нервовості. Вони виражаються в різних розладах. Іноді істеричні припадки можуть мати перебіг у вигляді знепритомлення з підвищеною пітливістю, почервонінням або зблідненням шкіри, підвищенням температури тощо. У дошкільників такий приступ виражається зазвичай у тому, що вони падають на підлогу або землю, починають розмахувати руками і совати ногами, кричати. Якщо батьки виконують висловлені в такий спосіб вимоги дитини, то сприяють тому, що такий метод добиватися бажаного закріплюється, стаючи звичкою.

 

 

ЧОМУ ДІТИ ЛАЮТЬСЯ ТА ЯК БОРОТИСЯ З ЛИХОСЛІВ’ЯМ ДОШКІЛЬНИКА?

Нецензурні вислови, лайливі та брутальні слова, які; принижують і ображають людей, дійсно засмічують дитяче мовлення та дратують і засмучують батьків. Джерел лихослів’я дуже багато: це і телебачення (навіть сучасні мультфільми мають грубі, жаргонні вислови), і дитячий садок, і двір, де гуляють малюки, і навіть іноді родина. Чому діти лаються? Поки вони ще малі (до 5-ти років), то просто поводяться, як папуги — копіюють дорослих, не розуміючи того, що кажуть. Реакція батьків на таку поведінку дітей відіграє дуже важливу роль, і зволікати тут не варто. Почувши з уст малюка брутальне слово, обов’язково спокійно скажіть йому, що так говорити недобре і що такі слова вас засмучують. Поясніть, чому саме ці слова не слід вживати. Не думайте, що малюк вас не зрозуміє. Нехай зміст вашої промо- ви буде йому не зовсім зрозумілим, зате він почує вашу стурбовану інтонацію і, певно, вирішить, що так краще не робити.

 

ЯК ВІДРІЗНИТИ НАПОЛЕГЛИВІСТЬ ДИТИНИ ВІД її ВПЕРТОСТІ?

Потрібно навчати малюка не відступати від наміченої мети, долати перешкоди, які виникають на шляху до неї, у разі потреби, перебираючи різні варіанти дії, шукати нові шляхи і врешті-решт добиватися задуманого. Але таку наполегливість у жодному разі не слід плутати із впертістю, яка завжди інертна, шаблонна і, як правило, морально невиправдана, адже спрямована на досягнення чисто егоїстичних цілей. Вперта, дитина майже ніколи не аналізує ситуацію, не виявляє критичності стосовно своїх дій та не розмірковує щодо вибору засобів. Вона діє добре засвоєними способами (крик, сльози, істеричні вихідки), які, на жаль, нерідко дозволяють малюкові отримати бажане, але гальмують формування необхідних властивостей та позитивних рис характеру.

 

 

ЯК ЗАПОБІГТИ ФОРМУВАННЮ ЗАНИЖЕНОЇ САМООЦІНКИ МАЛЮКА?

Діти зі зниженою самооцінкою ростуть невпевненими в собі, стривоженими, замкненими, прихованими. Такі малюки погано почуваються в колективі, завжди задовольняються другорядними ролями. На заняттях такі діти зазвичай тихі і пасивні. Знижена самооцінка формується, як правило, у тих родинах, де до дитини пред’являють непомірні вимоги, де її ініціатива постійно обмежується, її осаджують на кожному кроці, суворо караючи за найменшу провину: замикають у порожній кімнаті, всаджують на дві години на стілець і не дозволяють рухатися, а частіше безперервно лають, фіксуючи увагу виключно на її недоліках та вадах. Батьки, уважно придивляючись до своєї дитини, знаючи її індивідуальні особливості, повинні потурбуватися про те, щоб не допустити таких небажаних відхилень в особистісному розвитку малюка. Для цього батькам можна порадити ставитись більш уважно до особистості дитини, не перебільшуючи та не зменшуючи її можливостей, а ще допомогти синові чи доньці правильно та об’єктивно оцінювати себе.

ЧИ ВПЛИВАЄ НА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ РІВЕНЬ ДИТИНИ РОЗВИТОК НАВИЧОК ОБРАЗОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ЗОКРЕМА, МАЛЮВАННЯ?

Образотворча та конструктивна форма — це перші кроки продуктивної діяльності дошкільника. У середньому дошкільному віці дитина поступово переходить до свідомого зображення предметів, тобто до предметного зображення. У більшості малят предметне зображення з’являється на четвертому році життя. Дитина починає правильно зображувати на своїх малюнках предмети, а потім і ситуації, сюжети. Значну роль в малюнках дітей починає відігравати колір, за допомогою якого малята передають реальні властивості предмета та своє емоційне ставлення до зображуваного. Слабкий розвиток предметного малюнка після 4 років може свідчити про істотні відхилення в інтелектуальному та особистісному розвитку дитини. Занепокоєння батьків має викликати і невміння здійснювати інші види продуктивної діяльності.

 

ЯК НАВЧАЮТЬ ДІТЕЙ СЕРЕДНЬОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В ДИТЯЧОМУ САДКУ ОСНОВАМ КУЛЬТУРИ ПОВЕДІНКИ?

З переходом малят до середньої групи задачі формування культури поведінки на заняттях ускладнюються. Малят вчать умінню слухати вказівки педагога та діяти відповідно; поводитись стримано і організовано, не перебивати одне одного; на запитання відповідати по одному; брати участь у колективній бесіді; не викрикувати і не тягнути руку, а чекати, коли викличуть. Тому що діти вже мають досвід поведінки на заняттях, до них пред’являють нові вимоги, спрямовані на формування поваги до товаришів: не заважати, не відволікати сторонніми розмовами, не перебивати того, хто відповідає, а при необхідності надавати йому допомогу, проявляти доброзичливість. Ці вимоги обґрунтовують так, щоб діти зрозуміли їх необхідність: «Відповідати слід по черзі, а не всім одразу, інакше ніхто нічого не зрозуміє; той, хто підказує, перебиває свого товариша, заважає йому».

 

ЯКЕ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ РОЗВИТКУ ДИТИНИ МАЮТЬ ПАЛЬЧИКОВІ ІГРИ?

Дослідження розвитку дрібної моторики дітей мають надзвичайну цінність і для педагогів, і для психологів, і для мовознавців: адже руки — багатофункціональний специфічний орган, притаманний лише людині. Рівень розвитку дрібної моторики — один із найважливіших показників інтелектуального рівня дитини. Розвиток дій з предметами в середньому дошкільному віці позитивно впливає на формування пізнавальних психічних процесів: сприйняття, пам’яті, уваги, уяви і, звичайно, на удосконалення мовлення малюків. Тому в заняттях та ігрових вправах з чотирирічною дитиною роботу з розвитку дрібної моторики та координації рухів рук слід продовжувати. Пальчикові ігри — це інсценування за допомогою пальців коротеньких римованих історій, казок тощо. Багато ігор такого роду вимагають участі обох рук, що дає можливість дітям орієнтуватися в просторових поняттях («праворуч», «ліворуч», «вгору», «вниз» тощо). У ході пальчикових ігор діти, повторюючи рухи дорослого, активізують моторику рук. Тим самим відпрацьовуються спритність, уміння координувати власні рухи, концентрувати увагу на одному виді діяльності. Пальчикові ігри також сприяють розвитку творчості малят,, образного мислення, уяви, фантазії. Чотирирічні дошкільнята можуть грати в ці ігри, використовуючи кілька подій, що змінюють одна одну.

 

 

ЧИМ ШКІДЛИВИЙ ДЛЯ ДИТИНИ ТЕЛЕВІЗОР ТА СКІЛЬКИ ЧАСУ БІЛЯ НЬОГО МОЖНА ПРОВОДИТИ ДИТИНІ?

Соціологи запевняють, що дошкільнята проводять перед екраном телевізора в середньому до 50 годин на тиждень. Лікарі стверджують, що допустима тривалість перегляду телепередач для дитини старшого дошкільного віку не повинна перевищувати З0 хвилин. Більш тривалий час, проведений перед телеекраном, викликає у більшості дітей негативні зміни у стані організму: гальмується розвиток лівої півкулі головного мозку, відповідальної, зокрема, за розвиток мовлення; порушується зір; розвивається хронічна перевтома. Телепередачам слід протиставити рухливі ігри, спортивні вправи, корисну домашню роботу тощо.

ЧИМ ВІДРІЗНЯЮТЬСЯ АВТОРИТАРНІ БАТЬКИ ТА ДО ЯКИХ НАСЛІДКІВ МОЖЕ ПРИЗВЕСТИ АВТОРИТАРНИЙ ТИП ВИХОВАННЯ ДИТИНИ?

Авторитарні батьки сповідують слухняність, силові методи впливу, підкоряння, обмеження свободи та автономії дитини. Вони в усьому контролюють дитину, використовують суворі дисциплінарні заходи. Діти таких батьків, як правило, відчувають себе знедоленими, вони постійно знаходяться у полоні страху і тревоги. Малята авторитарних батьків практично позбавлені незалежності, не вміють відстоювати свої інтереси, у них часто спостерігається швидка зміна настрою та агресивність.

 

 

ЯКІ ВИМОГИ БАТЬКАМ ДОЦІЛЬНО ПРЕД’ЯВЛЯТИ ДО ГРИ ДОШКІЛЬНИКА З ІГРАШКАМИ?

Дитина повинна вміти самостійно займатися грою, не заважаючи дорослим; запропонувати іграшку товаришу, ЯКИЙ при йшов у гості, гратися тихо, якщо дорослі відпочивають або спить маленька дитина, прибирати іграшки після гри на місце. Від старшого дошкільника батьки можуть вимагати, щоб він утримував в порядку та чистоті свої іграшки. Якщо іграшка зламалася, її тут же треба полагодити разом із дитиною; не можна допускати, щоб дитина складала в один і той самий ящик цілі і зламані, чисті і брудні іграшки. Зазвичай малюк діє згідно вимог дорослих, якщо ці вимоги постійні і діти розуміють їх необхідність.

 

 

ЯК БАТЬКИ МАЮТЬ СТАВИТИСЯ ДО ДИТЯЧИХ СВАРОК В РОДИНІ?

Доведено, що число сварок між дітьми часто залежить від ставлення до цих конфліктів батьків. Деякі тата й мами не звертають уваги на дріб’язкові сварки дітей, а часом не реагують і на незначні бійки. Але більшість батьків не допускають навіть найменших сварок між своїми дітьми, вважаючи, що цим вони зберігають спокій як для себе, так і для дітей. Психологи вважають, що батьки можуть втручатися в конфлікти між дітьми тільки тоді, коли сварки стають надто серйозними. Але робити це слід без обговорень. Мамі й татові не варто вислуховувати скарги дітей одне на одного. Якщо батьки при цьому поводятьсятвердо та послідовно, то діти звикають до такого ставлення до сварок, кількість яких стане поступово знижуватися.

ЯК ВПЛИВАЄ НА ЗДОРОВ’Я ДИТИНИ НИЗЬКА ВОЛОГІСТЬ ПОВІТРЯ В ОПАЛЮВАЛЬНОМУ ПРИМІЩЕННІ?

Доведено, що бактерії-збудники багатьох застудних хвороб значно швидше гинуть при нормальній вологості повітря, ніж при надто сухому чи дуже вологому повітрі. Навіть якщо дитина не хворіє, слизова оболонка її носа може бути запаленою протягом всього опалювального сезону через сухість повітря. У деяких малят спостерігається утрудненість дихання. Помітити це явище можна зразу, тому що дитина починає дихати ротом, а не носом. Сухість в дихальних шляхах призводить до того, що вся система захисту організму стає менш ефективною. Сухе повітря негативно діє також і на шкіру голови — воно може спричинити, наприклад, появу лупи. Найбільш практичний спосіб підтримання нормальної вологості повітря в опалювальних приміщеннях (звісно, за відсутності кондиціонерів та зволожувачів) — постійно слідкувати за тим, щоб температура повітря не піднімалася вище 22 °С. Регулярно провітрюючи кімнату, можна також забезпечити достатню циркуляцію повітря, насиченого киснем.

 

 

ЯКІ ЗМІНИ ВІДБУВАЮТЬСЯ У ПСИХІЦІ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНИКА?

Психічні функції дитини наприкінці дошкільного дитинства не тільки перебудовуються, але й інтенсивно розвиваються. Формуються нові і важливі сенсорні здібності. Помітно зростають можливості розумової діяльності, діти можуть виділяти істотне у явищах навколишньої дійсності, можуть порівнювати ці явища, виявляти ознаки схожості та відмінності у них. Психологами встановлено, що саме в цьому віці формуються умови для розвитку в наступному понятійного логічного мислення. Значна перебудова психічного світу дитини 6-го року супроводжується не менш яскраво вираженими змінами в активності головного мозку: за своїми функціональними характерне тиками він набуває здатності засвоювати та переробляти значну N об’ємом та більш складну за якістю інформацію.

 

 

ЧОМУ ВАЖЛИВО НАВЧИТИ ДОШКІЛЬНИКА ПРАВИЛЬНО ТРИМАТИ ОЛІВЕЦЬ ПІД ЧАС МАЛЮВАННЯ?

У тих випадках, коли дорослі не звертають уваги, як діти тримають олівець  (пензлик) під час малювання, то малюки звикають тримати неправильно олівець — не трьома пальцями, а пучкою, напружено. При цьому пальці закривають ту частину аркуша, де дитина малює; особливо це характерно під час зображення дрібних деталей. Не навчившись правильно тримати олівець та пен­зель при малюванні, дитина буде тримати так і ручку.

 

 

ЩО РОБИТИ БАТЬКАМ, ЯКЩО ВОНИ ВИЯВИЛИ, ЩО ЇХ ДИТИНА КРАДЬКОМА БЕРЕ ВДОМА ГРОШІ?

Відразу ж необхідно з’ясувати, для чого саме гроші знадобилися вашому маляті. Один із найнеприємніших варіантів — це вимагання старших товаришів. Це слід суворо припинити одразу ж. Причому необхідно зрозуміти, що дитині в такій ситуації самотужки ніяк не впоратися. Ваша дитина не повинна відчувати страху, тиску, не повинна бути жертвою. У цьому випадку не слід засуджувати її занадто суворо. Інший варіант — якщо дитина бере гроші, щоб купити на них щось своїм друзям: жувальну гумку, дрібні іграшки та інші «безцінні» речі. Як правило, це малюк робить задля того, щоб підвищити свій статус серед приятелів, завоювати довіру. Спробуйте пояснити, що друзі, яких можна задобрити подарунками,— це не надійна компанія. Намагайтеся запропонувати маляті інші способи підвищення статусу — запросіть його друзів у гості, пограйтеся усією компанією. Якщо вам так і не вдалося розкрити таємницю, навіщо маляті гроші, не слід «витягати» з нього правду будь-якими способами. Просто на майбутнє пам’ятайте, що вам потрібно мати дуже теплі, довірливі стосунки зі своєю дитиною. Тоді для вас не будуть загадкою таємні мотиви її поведінки. Вона поділиться з вами своїми проблемами, бажаннями, і ви зможете купити дитині саме ту іграшку, про яку вона давно мріяла, разом піти до магазину і витратити якусь невелику суму грошей, допомогти їй обрати подарунок для друга тощо. Якщо випадки, коли дитина бере гроші або чужі речі, стали досить частими, потрібно звернутися до дитячого психолога. потрібно допомогти малюкові знайти заняття, яке було б для нього захопливим, корисним та цікавим. Якщо дитина почувається не впевненою в собі, намагайтеся створити такі ситуації, у яких вона відчуватиме власні переваги та успіх.

ЯКІ ВІТАМІНИ КОРИСНІ ДЛЯ ЗОРУ ДИТИНИ?

Велике значення для хорошого зору має повноцінне харчування, що включає, зокрема, достатню кількість вітамінів, особливо D і А. Вітамін Dміститься в таких продуктах, як печінка, оселедець, жовток яєць, вершкове масло. Вітамін А є компонентом зорового пурпуру (родопсин), який входить до складу паличок, що забезпечують так званий сутінковий зір, беруть участь в біохімічних процесах ока. При його нестачі уповільнюється ріст організму, порушується гострота зору, підвищується захворюваність верхніх дихальних шляхів, шкіра обличчя і рук втрачає еластичність, стає шершавою, схильною до запальних процесів. Вітамін А міститься у вершковому маслі, молоці, яєчному жовтку, печінці. Він може також утворюватися в організмі з провітаміну А — каротину, який входить до складу рослинних продуктів: моркви, томату, хурми, шипшини, салату тощо.

 

 

 

ЯК ЗАХИСТИТИ ДИТИНУ ВІД НЕБЕЗПЕКИ ВЗАЄМОСТОСУНКІВ З НЕЗНАЙОМИМИ ОСОБАМИ?

Така небезпека, дійсно, існує. Дитина старшого дошкільного віку повинна добре знати, що до неї можуть підійти старші діти, незнайомі дядечка та тітоньки з найспокусливішими та заманливими, але небезпечними, пропозиціями. Щоб вберегти дитину від цієї небезпеки, слід розвивати в ній інтуїцію, спостережливість, концентровану увагу. З цією метою розповідайте своєму малюку про те, що означають жести, міміка, рухи людей; як вони відображають характер і миттєві настрої оточуючих. Разом зі своєю дитиною обігравайте ситуації: «Давай обійдемо насторожену або злу людину», «Хто найшвидше відшукає добрі, лагідні очі?», «Як вчора увечері тато виказав свою любов до тебе?» і таке інше. Використовуйте казки і оповідання. Народ здавна складав казки, у яких показував, як Лисиця обхитрила довірливого Колобка, простодушні козенята впустили у дім вовка, а Коза-Дереза вигнала доброго Зайчика з власної домівки. Список казок можна продовжити. Просто мамам і татам на прикладі казкових героїв потрібно вчити дітей обережності.

 

 

 

ЯКІ РЕАКЦІЇ В ДИТИНИ МОЖУТЬ ВИКЛИКАТИ ЩЕПЛЕННЯ ПРОТИ КОРУ?

Щеплення проти кору досить часто викликають у дітей неприємні реакції. Наприкінці першого — на початку другого тижня після щеплення підвищується температура, починається кашель, можуть з’явитися висипання на шкірі, тобто фактично малюк переносить «легкий кір». Потрібно врахувати, що в деяких малят реакція на щеплення може бути дуже вираженою. Батьки повинні знати це і пам’ятати, що кір продовжує залишатися хворобою, яка може бути небезпечною для життя,  а щеплення проти кору попереджує цю небезпеку.

 

 

 

 

Як ставитися до комп’ютерних ігор?

 

Для початку пограйте в комп’ютерну гру самі, щоб зрозуміти, чи підходить вона дитині. Щоб зрозуміти, чи підходить гра за віком, до даних, позначених на етикетці, додавайте від 3 до 6 місяців (і навіть 1-1,5 року, якщо Ваш малюк летко збуджується, емоційно нестійкий, виявляє ознаки ігроманії, залежність від ігор або йому менше 6—7 років).
Віддавайте перевагу іграм із тими персонажами, які вже знайомі Вашій дитині за казками, мультиками або Вашими розповідями.
Якщо Ви відчули, що комп’ютерна гра починає «затягувати» дитину, скоріше намагайтеся наповнити її життя гарними враженнями.

 

КОМПЮТЕР І ДИТИНА

Дозволяти або не дозволяти дітям грати в комп’ютерні ігри? Якщо дозволяти, то з якого віку? І якщо обирати ігри, то які?

Самі для себе визначте, що Ви хочете отримати від комп’ютера? Щоб дитина просто була зайнята та не заважала Вам? Або, можливо, Ви прагнете розвити в дитині які-небудь навички та уміння? А може, Ви переживаєте, щоб у Вашої дитини все було не гірше, ніж в інших?
Якщо причина того, що Ви дозволяєте Вашому малюкові сидіти за комп’ютером і грати в комп’ютерні ігри,— бажання просто зайняти його, щоб він Вам не досаждав, відразу будьте готові до того, що через певний час Вам буде важко відірвати дитину від монітора.
Друга причина — розвиток. Ви не можете розвивати малюка тільки за допомогою фарб, олівців, конструкторів,пластиліну, книжок і настільних ігор, бо є безліч розвивальних комп’ютерних ігор, які допомагають малятам навчитися малювати, вивчати англійську мову, учитися читати і рахувати, ознайомлюватися з навколишнім світом. С розвивальні ігри, які навчають малюка сполучати кольори, відтворювати в пам’яті картинки, складати предмети з геометричних фігур. Є комп’ютерні енциклопедії, що дають дитині знання в цікавій ігровій формі. Широкою популярністю користуються і так звані інтерактивні книги, що нагадують пластинки з улюбленими казками, але такі, що тренують пам’ять та увагу, пропонують виконати різні цікаві вправи на розвиток навичок читання, логічного мислення. Дошкільникам можна пропонувати «паззли»: це теж розвиває просторове і логічне мислення.
Час, що малюк проводить за комп’ютером, Ви повинні обмежити і суворо контролювати. Особливо захоплюються комп’ютерними іграми діти з низькою самооцінкою, що погано встигають на заняттях, що відчувають труднощі в спілкуванні з однолітками. Звичайно, поринання у світ фантазій, мрій і гри завжди був властивий людям із тендітною психікою. Але читання книг, а тим більше, творчість вимагають зусиль. Тут все просто, і при цьому в людини створюється враження власної могутності. Ви тільки уявіть собі: дитина сидить перед екраном і розпоряджається життям малюсіньких людей. Простим натисканням кнопки вона може знищити десяток ворогів. У дійсності ж вона не вміє практично нічого: ні дати здачі кривдникові, ні залізти на дерево, ні підтягтися па турніку, пі захопити дітей грою. Але їй все це і не потрібно! Навіщо, коли є легший спосіб відчути себе суперменом? У всьому повинна бути міра.

 

 

основні аксіоми виховання

1. Якщо дитину постійно критикувати – вона вчиться ненавидіти.

2. Якщо дитину оточує ворожа обстановка – вона вчиться агресивності.

3. Якщо дитину постійно висміюють – вона стає замкнутою.

4. Якщо дитина зростає у докорах – у неї формується почуття провини.

5. Якщо дитину підбадьорюють – вона починає вірити в себе.

6. Якщо дитину хвалять – вона вчиться бути вдячною.

7. Якщо дитина зростає в чесності – вона вчиться бути справедливою.

8. Якщо дитина живе у безпеці – вона вчиться вірити людям.

9. Якщо дитину підтримують – вона вчиться цінувати себе.

10. Якщо дитина живе у розумінні та доброзичливості – вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

 

Діти вчаться з того, що бачать у своєму оточенні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Інформація для небайдужих батьків майбутніх першокласників.

Замислимося, про що ми насамперед думаємо, коли говоримо про готовність дитини до школи? Насамперед все ж таки йдеться про інтелектуальну готовність. Але недооцінка фізичного аспекту розвитку дитини призводить до того, що дитина йде до школи фізично ослабленою та психологічно незрілою. Батькам варто подумати, чи не слід приділити увагу саме фізичній підготовці дошкільняти, а не тренувати його з письма та читання.

Цей матеріал допоможе вам, небайдужим батькам, попередньо перевірити, чи вистачить дітям сил до навчання і як їм краще допомогти підготуватись до першої подорожі у школу.

У психології виділяють два взаємопов’язані компоненти до навчання: морфогенетичний та психологічний .

  1. Морфогенетична готовність означає достатній рівень розвитку психофізіологічних, фізичних й анатомо-морфологічних функцій і структур дитячого організму. Цей рівень допомога витримати дитині відповідне навантаження і дає імпульс для подальшого розвитку.

Важливою складовою цього компонента є соматичне (тобто готовність тіла) і психічне здоров’я дитини. Адже :

стрибки у довжину з місця розвивають швидкість реагування;

кидки та ловіння м’яча діаметром 10-15 см двома руками з відстані 1 м від стіни розвивають не тільки спритність та координацію рухів дитини, а й здатність до набуття навичок письма, ручної праці, малювання – тобто розвитку дрібних м,язів рук;

стрибки зі скакалкою свідчать не лише про стрибкові можливості дитини, а й про швидкість її рухової реакції, можливість виконувати комбіновані дії з іншими предметами, допомагають розвинути загальну фізичну витривалість і поліпшують каліграфію;

піднімання тулуба з положення лежачи на спині зміцнює м,язи спини і живота до тривалих статичних навантажень під час сидіння (за партою на уроках). Ця вправа може бути засобом профілактики правильної постави, зміцнення м,язів живота та поперекового відділу спини.

Морфогенетичну готовність можна перевірити за такими ознаками:

відтворювання, копіювання речення, крапок, написаних дорослим, дає змогу оцінити ступінь сформованості зорово- моторної координації та дрібної моторики руки;

показники зміни пропорцій тіла в періоди так званих ростових стрибків допомагають оцінити ступінь біологічного дозрівання організму. Так, у 5-6-річних дітей відбувається напівзростовий стрибок, що є суттєвим показником зрілості організму.

Щоб дізнатися, чи подолала дитина цей важливий етап, використовують філіппінський тест : попросіть дитину дістати правою рукою ліве вухо, провівши руку над головою. Успішність виконання цього завдання свідчить про ступінь розвитку кістяка, рівень дозрівання нервової системи, здатність головного мозку сприймати і переробляти інформацію. Фізіологи і гігієністи встановили : коли дитина починає відвідувати школу до того, як у неї пройшов напівзростовий стрибок – це негативно позначається на її здоров’ї , особливо на психічному і рідко приносить успіх у навчанні;

кісткову зрілість зазвичай перевіряють за ступенем окостеніння кістяка лівої руки: запропонуйте покласти ліву руку долонею вниз і по черзі піднімати пальці над столом, не відриваючи кисті від поверхні. Після цього повторити за дорослим двома руками вправи «Перемога» і «Ріжки». «Перемога» : стиснути в кулак усі пальці, окрім вказівного і середнього. «Ріжки» : стиснути в кулак усі пальці, окрім вказівного і мізинця. Зробити 5 разів;

зрілість кори головного мозку (функціонування тім,яно-потиличних відділів) перевіряють за тестом «Руки» . Тест: сядьте за столик навпроти дитини. Попросіть її простягнути вам одну руку, затуліть від неї долоню і пальці цієї руки своєю і попросить її витягнути на іншій руці палець, якого ви торкаєтесь.(Норма: 3-річна дитина правильно визначає великий палець; 5-річна – розрізняє великий і мізинець; 6-річна дитина вільно розрізняє великий, мізинець і вказівний) .

2.Психологічна готовність передбачає емоційно-вольову, інтелектуальну та мотиваційну зрілість. Доцільно зауважити, що викладене безпосередньо стосується й формування розвитку емоційно-вольової сфери. Всі вправи, які передбачають виконання дій за інструкцією(фізичні, рухові, танцювальні чи правильне відтворювання на аркуші паперу напрямів ліній), показують уміння уважно слухати і точно виконувати найпростіші вказівки дорослого.

Більшість батьків особливу увагу приділяє інтелектуальній готовності, яка відображає функціональне дозрівання структур головного мозку і включає рівень розвитку мовлення, образного та елементарного логічного мислення; вміння довільно зосереджуватись , запам’ятовувати тощо.

Мотиваційна готовність. Визначити домінування пізнавального чи ігрового мотиву дитини можна під час бесіди : запропонувати вибір, скажімо, послухати казку чи погратись з іграшкою (за мотивована до навчання дитина захоче послухати казку). У грі « у школу» діти, що характеризуються наявністю «внутрішньої» позиції школяра, віддають перевагу ролі учня, а не вчителя і хочуть, щоб увесь зміст гри зводився до реальної навчальної діяльності (письма, читання и т. д.)

Діти, у яких несформована позиція школяра, обирають роль вчителя, а замість конкретної навчальної діяльності – гру «у перерви», розігрування приходу до школи тощо.

Бесіда з ознайомлення зі шкільними речами, їх призначенням – ці та інші методи допомагають виявити особливості внутрішньої позиції дитини до навчання.

Велике значення для входження в дитячий колектив має соціальна готовність, яка визначається потребою спілкуватися з дітьми ; готовністю підкорятися інтересам і правилам групи, що краще проявляється під час групових ігор, поведінці в сім,ї при виконанні обов’язків та врахуванні потреб членів родини. Соціально компетентна дитина здатна відчувати своє місце в системі людських стосунків, а отже, й адекватно поводитися. Завдяки віковим особливостям дошкільників : емоційній чутливості, допитливості, здатності до наслідування, вразливості – створюються сприятливі умови для формування особистості як суб’єкта моральних відносин.

Тож заздалегідь подбайте про належну підготовку вашої дитини до навчання.

Вікові кризи дошкільнят

 

При словах “вікова криза” найчастіше згадується словосполучення “40 років”.

Про вікові кризи в дошкільнят говорять набагато менше, і найчастіше батьки просто сприймають поведінку маляти як хандру, котру ще століття тому лікували різкою чи ремінцем.

Але не поспішайте хапатися за історично випробувані ліки: не все так просто, однак і не все так страшно, як вам здається…

Всі батьки, бабусі, дідусі знають з власного досвіду, що таке дитяча криза 1 року, 3 років, 7 років.

Безпосередність, імпульсивність, яскрава емоційність, надмірна активність і допитливість характеризують дошкільня. Ці риси, які в дорослих уже давно пішли в минуле, викликають постійне бажання здійснити на дитину виховний вплив.

Але щоб цей “виховний вплив” пішов на користь і вам, і дитині, необхідно не просто наполягати на своєму дорослому рішенні, а розуміти природу дитячої психіки й закономірності її розвитку.

Видатний психолог Л.С.Виготський писав “Розвиток дитини – це не що інше, як постійний перехід від одного вікового щабля до іншого, пов’язаний зі зміною й розбудовою особистості дитини…”

Отже, кризи чергуються зі стабільними періодами розвитку. Спокійні періоди розвитку дошкільняти:

– від народження до року

– від року до трьох років

– від 3 до 7 років

Кожен стабільний період завершується кризою розвитку. Навіщо ж вони потрібні, ці кризи?

Справа в тому, що до кінця кожного стабільного періоду в дитини повинна сформуватися певна риса, яка дозволить малюку повноцінно розвиватися в наступній стадії. Ця риса необхідна для подальшого нормального психічного розвитку дитини. Якщо ця риса не сформується (або формується неналежним чином), то особистісний розвиток гальмується й веде до виникнення комплексів і небажаних рис характеру дитини (які виявляться значно пізніше).

Отже, що це за риси:

– до кінця першого року життя формується “базова довіра”, тобто дитина відчуває довіру до матері, до світу, відчуття “я гарна, мама гарна, світ гарний”. Ця риса дозволяє дитині активно й без побоювання освоювати навколишній простір, коли вона починає ходити. Це означає, що дитина психологічно дозріла для того, щоб активно “перевіряти на зуб” усе, що попадає в її поле зору. Для неї все добре, вона не має відчуття небезпеки, тому часто залазить туди, куди не треба (або небезпечно) і ніякі угоди й заборони мами її не зупиняють.

Криза 1 року починається, коли дитина постійно тікає, не слухається, скрізь лізе, все хапає й т.д.

до третього року життя в дитини формується “самостійність”, тобто здатність здійснювати дії самостійно, без мами. І це знамените “я сама” припадає саме на 3-річний вік. Ця риса дозволяє дитині активно відстоювати свою позицію, право на свою думку. Дитина вимагає поваги до себе як до рівної.

Це викликає хвилю обурення в батьків, оскільки 3-річну дитину ще важко назвати дорослою, і давати їй повну свободу дій та самостійність не завжди можливо.

до 6-7 років у дитини формується “ініціативність”, тобто здатність фантазувати, вигадувати щось своє, пропонувати своє рішення й діяти в цьому напрямку для реалізації своїх задумів. По-іншому ініціативність проявляється в пізнавальній активності, тобто в бажанні дізнаватися щось нове. Криза починається, коли маля йде в школу і якщо в нього не сформувався пізнавальний інтерес. Доводиться виконувати нудні (для деяких), складні, незрозумілі, непотрібні завдання, гра закінчилася.

Батьки дивуються, чому з дитиною відбуваються такі зміни.

Насправді в дітей просто з’являються нові потреби, а старі форми задоволення цих потреб заважають дитині й перестають її влаштовувати. Дитина готова переходити на новий рівень відносин, але часто буває, що не готові батьки, які всіляко стримують дитину на попередньому етапі відносин.

Тому кризи розвитку – це не причина негативного й бунтарського поводження дитини, це тільки прояви й симптом того, що дитина дорослішає, а батьки не готові підлаштовуватися під нові потреби свого чада.

 

 

 

Дитина обманює.

Дитина обманює. Обманює свідомо, систематично, натхненно. Ви розумієте це, але не надаєте належного значення. І марно. Зараз ще є час розібратися в ситуації, але завтра може бути пізно, і ситуація, на яку ви можете вплинути сьогодні, завтра може стати вам непідконтрольною.

Неправда дошкільнят – скоріше фантазії, ніж навмисний обман. Вони вже здатні уявити те, чого насправді не було, але ще не усвідомлюють, що, кажучи неправду, порушують моральні норми. У дітей дошкільного віку відбувається становлення образного мислення і воно потребує тренування. Через це малі діти полюбляють видавати бажане за дійсне, уявно створюють собі ситуації, які є для них привабливими. Тобто, вони не мають свідомої мети приховати правду.

Дитина може казати неправду, щоб звернути на себе увагу дорослих. Ми постійно зайняті, мало часу проводимо з дітьми, зате негайно реагуємо на їхні негативні вчинки. Дитина, яка сказала неправду, стане об’єктом уваги батьків на весь вечір. Ви не припускаєте, що вона, можливо, тільки цього й хотіла – щоб її нарешті помітили. Інколи дошкільня приписує собі щось хороше, щоб його похвалили. Казати неправду починає дитина, чиї батьки висувають до неї різні вимоги: мама не дозволяє одного, тато – іншого, а бабуся дозволяє все. Як тут не заплутатися? Якщо дитина дошкільного віку прибріхує одноліткам, вона хоче створити собі ореол успішності. Така неправда свідчить про невпевненість у собі, бажання самоствердитися у колі ровесників.

Інколи діти просто беруть приклад із дорослих. Після довірчої розмови помилка дитини стане для неї коштовним даром досвіду. До того ж, у разі дружнього аналізу невдач дитини, ні її самоцінність, ні самооцінка не страждають.

Як запобігти обману?

Пам’ятка для батьків.

Уже після трьох років дітям просто необхідно, щоб дорослі зауважували й оцінювали всі їхні досягнення. Частіше хваліть свою дитину, запевняйте у своїй любові. Домовтеся в родині про однакові вимоги. Дитина має чітко знати, що можна, а чого ні. Щоб дитина впевнено почувалася з однолітками, їй потрібна зона успішності, в якій вона б перевершувала друзів. Що у вашої дитини виходить найкраще? Може, записати її у студію танцю, чи в музичну школу?Можна висловлювати своє незадоволення окремими діями дитини, але не дитиною загалом. Можна засуджувати дії дитини, але не її почуття, хоч якими б небажаними чи недозволеними вони були. Якщо ці почуття з’явилися, отже, для цього є підстави. Незадоволення діями дитини не повинно бути систематичним, інакше воно переросте у її неприйняття.

Будьте вірними своєму слову, обіцянкам. Навіть якщо є об’єктивні причини, і через якісь обставини ви не зуміли дотриматися своєї обіцянки, не вважайте негідним для себе пояснити дитині причину, з якої порушили її. Будьте відвертими з дитиною. У побудові правильних і чесних відносин украй важливе бажання дитини бути з вами відвертим. Це бажання можна і потрібно стимулювати. Поступово, але неухильно знімайте із себе турботу та відповідальність за особисті справи вашої дитини і передавайте їх їй. Оцінюйте наслідки. Коли дитина вперше говорить неправду, необхідно пояснити їй наслідки цього вчинку. Зробіть це без сторонніх.

Пояснення необхідне, воно дозволить дитині зрозуміти, що вона не одна у світі, що кожний вчинок має свій відгук – позитивний чи негативний. Таке пояснення допоможе їй навчитися думати про майбутнє. Давайте змогу дитині самій залагоджувати наслідки її дій або бездіяльності. Тільки тоді вона дорослішатиме і ставатиме «свідомою».

Карайте дитину, залишаючи без хорошого, а не робіть їй погано. Умійте прощати. Якщо ви ввели вдома «статусні» взаємини, без знижки на вік, ви ризикуєте виховати замкнену і боязку людину. Адже, провинившись, дитина думає перш за все, що на неї чекає невідворотне і строге покарання. Відчуття самозбереження і бажання його уникнути стає визначальним чинником у поведінці. І тут до брехні – лише один крок. Заохочуйте чесність. Не залишайте непоміченим момент, коли ваша дитина призналась вам у чомусь. Повірте, що такі миті в житті дитини дуже важливі. Адже вона робить свій вибір.

Не забудьте пояснити, в чому її помилка, але змістіть акцент на момент істини – на те, що ви пишаєтеся тим, що ваша дитина росте чесною людиною. Подавайте власний приклад.

Пам’ятайте: ваша дитина – це до великої міри ваш відбиток. Ви виховуєте нечесну людину тоді, коли припускаєте можливість збрехати у присутності дитини. Інколи в цій брехні дитині відводиться визначена, нехай на перший погляд безневинна, брехня. (Наприклад: «Підійти до телефону і відповідай, що мами немає вдома»). Цим ви закладаєте фундамент для майбутньої брехні. Сприймайте дитину безумовно. Любіть її не за те, що вона гарна, розумна, здібна, добре навчається, допомагає. Любіть її просто за те, що вона є. Не уникайте шансів дати їй це відчути. Повторюйте частіше заповітні слова: «Я тебе дуже, дуже люблю»!!!